Ці слова прозвучали з вуст заробітчанки на засіданні Луцького прес-клубу реформ, присвяченому трудовій міграції українців. Влаштуватися домогосподаркою їй за 10 доларів допомогла в Італії колега з Києва.
Те, що вона не людина, пані Валентина, медик за фахом, відчула наступного ж дня перебування на службі в італійського лікаря. Прибираючи величезне помешкання із сьомої до двадцять третьої години (адже сини господарів ще й навмисно смітили), вона не отримувала зароблених коштів. При цьому годували жінку лише один раз на день. Як наслідок – вона втекла в Україну хвора і без грошей. Щоб віддати позичені на поїздку гроші, змушена була продати квартиру. Опинившись у критичній ситуації, жінка змушена була їхати на заробітки в Чехію. І хоча ставлення до неї там було значно кращим, такої долі пані Валентина не бажає нікому, адже в чужій країні ти – раб. «Там добра нема нікому. Хіба тільки тим, хто на нас заробляє, – зазначила колишня заробітчанка. – Дуже страшно, що наші люди, українці, експлуатують своїх же людей, здають їх бандитам, а ті – в довічне рабство у бордель».
Вивіз за кордон з метою сексуальної експлуатації – найхарактерніший злочин для Волинської області. За даними старшого оперуповноваженого УМВС України у Волинській області Віталія Буза, у 2007 році виявлено 17 таких злочинів, у 2006 році – 31, у 2005 році – 53. У жодному із зафіксованих випадків потерпілі не зверталися до правоохоронних органів. Пояснення цьому одне – психологічний бар’єр.
Минулого року виявлено волинськими правоохоронцями й групу, яка сприяла трудовій експлуатації громадян. Проте, такі факти, за словами пана Буза, – виняток, адже довести їх вкрай важко: українське кримінальне законодавство передбачає відповідальність за оплачувану передачу людини та вивіз її за кордон. Коли ж людина виїжджає за власним бажанням, – вона, по суті, стає співучасником злочину. В такому випадку вона тим більше не буде звертатися в правоохоронні органи. Крім того, факт злочину відбувається вже за кордоном, а посередники в Україні кримінальної відповідальності не несуть, якщо їх дії не порушують чинного законодавства. Довести, що посередник мав прямий умисел продати людину в рабство, майже неможливо.
Вихід із цього замкненого кола єдиний – перш ніж кудись їхати, громадяни повинні отримати якомога більше інформації про посередника (особу чи то фірму), наскільки відповідають обіцяні заробітки реальним, хто їх зустрічатиме за кордоном тощо. Цю інформацію можна отримати як у відділі по боротьбі з торгівлею людьми при УМВС, так і в соціальних працівників Волинської обласної громадської організації «Волинські перспективи», яка є представником Міжнародної організації з міграції в Україні. Голова правління організації Ніна Пахом’юк переконана, що знайти роботу на 300 доларів, які пропонують, наприклад, у Польщі, можна й в Україні, зокрема, розвиваючи сільський зелений туризм. Проте, якщо вже й вирішили подаватися за кордон, то потрібно використовувати лише легальні шляхи працевлаштування, бо лише в такому випадку можна відстояти свої права і не пропасти безвісти. Саме таку та іншу роз’яснювальну роботу і ведуть соцпрацівники організації на кордонах області.
Що здобуває і що втрачає заробітчанин? Отримуючи нібито великі гроші, людина втрачає здоров’я (насамперед руйнується психіка) і сім’ю. За даними міського управління освіти у 2006 році в Луцьку нараховувалось 814 дітей, у яких на заробітках перебував один із батьків, і 103 дитини, у якої за кордон виїхали мати і батько. У зв’язку з цим Ніна Пахом’юк застерігає про обов’язкове нотаріальне засвідчення опікунства дитини на час відсутності батьків, оскільки у випадку проблем з дитиною виникає і ряд інших, які стоять на заваді вирішенню основної.
Як зазначив начальник служби у справах неповнолітніх луцького міськвиконкому Федір Шульган, із виїздом батьків за кордон діти втрачають родинну підтримку, стають меркантильними, ставляться до грошей як до легкої наживи. Проте на рівні держави проблема й досі не вирішується і вона буде доти, вважає пан Шульган, доки заробітна плата українців не досягне європейських стандартів.
Сьогодні в Україні діє державна Програма протидії торгівлі людьми, де чітко виписано, хто є потерпілим від торгівлі людьми. На жаль, це не лише жертви сексіндустрії.
«Надіюсь і вірю, що всі повернуться в Україну. Бо таких працьовитих людей немає ніде», – зазначила пані Валентина.

Довідка:
 527 – номер безкоштовної телефонної лінії для мобільних мережі МТС, Діджус і Лайф, за якою можна отримати вичерпну інформацію про працевлаштування за кордоном;
 реабілітаційні центри, створені при організаціях, що входять у мережу Міжнародної організації з міграції, забезпечують потерпілих від рабства за кордоном безкоштовним обстеженням і лікуванням;
 20 липня у Польщі прийнято закон про легальне працевлаштування з відкриттям візи на рік;
 В Україні прийнято постанову, згідно з якою трудовий стаж заробітчан у Словаччині буде зараховано до загального трудового стажу.