Якщо в законодавстві України питання купівлі/продажу землі не буде врегульоване, волинські аграрії лобіюватимуть продовження мораторію на землю. Про це вони заявили на засіданні Луцького прес-клубу реформ.
«В 2003 році я теж був причетний до написання Земельного Кодексу в тій редакції, в якій він існує сьогодні, – зазначив голова постійної комісії Волинської облради з питань сільського господарства, продовольства, інвестування села та земельних ресурсів Валерій Діброва. – Він передбачав ринок землі у визначений термін. Цей термін не був реалізований і на продаж землі накладено мораторій. До 2008 року мала бути закріплена законодавча база, але, на жаль, і на сьогодні вона не сформована». За словами пана Діброви, на цьогорічних парламентських слуханнях розглядався законопроект, який пропонував «стихійний, дикий ринок землі» і не передбачав участі держави у цьому процесі. Голова постійної комісії переконаний: якщо законодавство не передбачатиме, що першим власником земель є держава, вони будуть скуплені за копійки й перепродані іноземним фінансовим структурам, котрі йменуватимуться у нас інвесторами.
Абсолютно негативно до продажу землі ставиться фермер-одноосібник Руслан Хомич. На його думку, «готується плацдарм, щоб селяни відмовилися від землі, після чого буде встановлена ринкова ціна на сільськогосподарську продукцію, а селяни працюватимуть на колишній своїй землі рабами». Свої побоювання пан Руслан підтвердив останніми враженнями від збору і здачі цукрових буряків, коли з кожної тони цукровий завод знімав 17% за землю (це при тому, що німецькі комбайни не залишають на бурякові не лише землі, а й корінців), а потім ще замість 72 кг цукру давали 60 кг. Але на цьому, за словами пана Руслана, пригоди селянина не закінчуються: цукровий завод ще й ваги накручує на півтонни. За таких умов селяни не лише цукрові буряки сіяти не будуть, а й відмовляться від землі.
Ні для кого не секрет, що земля – ласий шматок не лише для українських можновладців, а й іноземних бізнес-структур. Як сказав Валерій Діброва, «можна знайти нові поклади нафти, але земля – це те, чого більше не стане, і через десятиліття той, хто володітиме землею, буде на рівні арабських шейхів». А ще пам’ятаймо, що питання землі невіддільне від питання відновлювальної енергії, тож увесь світ зацікавлений у «вільній» території. Тим паче, що Україна славиться родючими ґрунтами…