19 лютого ВБФ «Коаліція ВІЛ-сервісних організацій» провела круглий стіл з питань впровадження соціального замовлення в Україні.
Круглий стіл пройшов в офісі Всеукраїнської мережі ЛЖВС. Цей захід реалізовано в рамках проекту «Розробка системи державного замовлення на послуги з ВІЛ/СНІД і лобіювання її затвердження», що реалізується, як складова проекту «Підтримка профілактики ВІЛ/СНІДу, лікування та догляду для найуразливіших груп населення України» за рахунок коштів Глобального фонду.
В засіданні взяли участь представники Міністерства економіки, Міністерства у справах сім’ї, дітей та молоді, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства праці та соціальної політики, Державної соціальної служби для сім’ї та молоді, представники міжнародних організацій, помічники депутатів Верховної Ради та представники неурядових організацій.
Як зазначила експерт Міжнародного центру некомерційного права (Вашингтон) Наталія Боржеллі, соціальне замовлення в Україні існує з 2000 року, тому завданням зустрічі стала розробка конкретних пропозицій щодо впровадження механізму його реалізації.
Нажаль соціальне замовлення діє тільки на місцевому рівні, і працює у формі фінансової підтримки проектів НУО органами місцевої влади. Учасники визначили, що термін «соціальне замовлення» девальвується. Зараз використовують декілька значень цього визначення, які не завжди співпадають у представників недержавних та державних організацій. Також було зазначено, що варто розділяти бюджетне фінансування НУО, яке здійснюється як підтримка проектів громадських та благодійних організацій, та фінансування соціальних послуг, які надають НУО різним цільовим групам. Держава повинна фінансувати більш якісні послуги, які потребують соціально виключені категорії населення, зокрема безпритульні та особи, що звільнені з місць позбавлення волі. Як зазначила начальник відділу по роботі зі звільненими з місць позбавлення волі Міністерства праці та соціальної політики Любов Камінська, з 38 установ, які надають послуги даній категоріїі, 16 є установами, що створені громадськими та благодійними організаціями. Чому державний бюджет не фінансує послуги, що реалізують ці установи?
Ірина Пінчук, заступник директора Державного Центру соціальних служб для сім’ї та молоді, підкреслила, що гальмування розвитку системи соціальних послуг не дає можливості визначити перелік та вартість послуг, які можуть надаватися НУО, що є важливою складовою реалізації механізму соціального замовлення. Також, необхідно прийняти рамковий Закон який би регулював вищезазначений механізм на державному рівні.
Як зауважила Вікторія Сановська – керівник відділу пропаганди здорового способу життя Міністерства у справах сім’ї, дітей та молоді, даний орган щороку проводить конкурс проектів на підтримку молодіжного та дитячого руху. Наприклад, в 2008 році виділено 15 млн. грн. на конкурс для молодіжних та дитячих всеукраїнських організацій. Проте, ці кошти не фінансують надання соціальних послуг, а спрямовані, перш за все, на підтримку діяльності організацій.
В рамках засідання круглого столу Олена Нечосіна – експерт з питань соціального замовлення - представила аналіз діючого законодавства в перерізі можливості впровадження соціального замовлення. Існує велика кількість законодавчих та нормативних актів які регулюють проектні конкурси, закупівлі послуг, участь НУО у вирішенні соціальних проблем, де згадується соціальне замовлення, але не існує законодавчого визначення цього терміну.

Учасники круглого столу визначили конкретні шляхи по впровадженню соціального замовлення на закупівлю соціальних послуг:
- доробити існуючий проект Закону України «Про соціальне замовлення» та подати до Верховної Ради України;
- визначити перелік проектів нормативних документів, що регламентують впровадження системи соціальних послуг, без прийняття яких впровадження закупівлі соціальних послуг, які надають НУО, неможливе;
- внести в Національну програму по протидії епідемії ВІЛ/СНІДу на 2009-2013 роки положення, які дозволять фінансувати соціальні послуги НУО.