У
сучасному українському суспільстві існує актуальна потреба у НДО. Досвід держав, що мають давні демократичні традиції, показує, що жодна важлива суспільна проблема не може бути вирішена без участі громадських організацій. Більше того, саме завдяки НДО багато проблем стають "помітними й голосними" і часто саме громадські організації змушують владу вирішувати їх або, принаймні, займати стосовно них цілком певну позицію.
Аналіз джерел, присвячених визначенню місця й ролі НДО в демократичній державі, дозволяє виділити два підходи щодо функцій, які виконують ці об'єднання. Точку зору першого напрямку чітко й лаконічно висловив Збігнев Ласоцік: “… ці організації (НДО – А.Т., А.Л.) є буфером або, іншими словами, повітряною подушкою між державою і суспільством, тому, що вони вирішують складні суспільні проблеми, зменшують напругу в суспільстві і завдяки цьому допомагають уникати конфліктів. Вони є різновидом мегафону, через який громадяни висловлюють свою думку (не обов’язково у справах великої політики) ” [5, стор.8].
Інші автори відзначають, що неурядові організації з'являються з метою задоволення суспільних потреб у тих сферах життєдіяльності, де бізнес або держава не хочуть або не можуть цього зробити, тобто, вважається, що для задоволення суспільних потреб недостатньо діяльності тільки державних і підприємницьких структур. При цьому перевага громадських організацій полягає в тому, що вони вирішують проблеми з меншими затратами ресурсів і більш якісно, ніж державні або комерційні структури.
Обидва погляди на роль неурядових організацій у демократичному суспільстві є загальновизнаними. На відміну від бізнесу, що, опираючись на ринок і його закони, прагне до одержання прибутку, а також від державних структур, які затверджують законність і правопорядок, контролюють установи, регулюють соціальну політику, НДО “визначають реалізовані цінності і одночасно об’єднують суспільство і сприяють творенню громади” [5, стор. 5].
Сьогодні громадські організації України накопичили значний досвід вирішення соціальних проблем. Успіх багато в чому обумовлений специфічним ставленням цих організацій до ресурсів і, у першу чергу, до фінансів. Перш, ніж витратити гроші, організація проводить якісний аналіз ефективності їхнього використання. При цьому важливо відзначити, що громадські організації не мають грошей, вони лише розпоряджаються тим, що їм довірили спонсори. На відміну від бізнесу, що починає будь-яку справу, відштовхуючись від того, що є в наявності, НДО починає з місії, тобто із чіткого визначення наступних питань: хто ми? чому існуємо? що робимо? для кого робимо?
Принципова відмінність громадської організації від бізнесу й державної установи полягає в тому, що вона починає діяти, виходячи із прагнення задоволення потреб, а не від організаційної структури. У зв'язку із цим роль професійного керування організацією й, зокрема, її ресурсами, значно зростає.
Ресурси – це люди, фінанси, цінності, можливості, запаси, джерела засобів і доходу, інформація.
Життєдіяльність будь-якої організації неможлива без ресурсного забезпечення. Оптимальний підхід до пошуку й використання ресурсів багато в чому визначає успіх вирішення поставлених проблем. Адже цілі будь-якої організації включають перетворення ресурсів для досягнення результатів. До основних ресурсів, які використовує будь-яка організація, відносяться: люди (людські ресурси), капітал, матеріали, технології й інформація. Процес перетворення ресурсів легше всього побачити у виробничих організаціях. Наприклад, хлібозавод як виробнича організація має потребу в наступних ресурсах: матеріали (борошно, цукор, дріжджі й т.п.), технологія (механізовані тістомішалки, електропечі і т.п.), люди (директор, бухгалтер, пекарі, експедитори і т.п.), інформація (звітність про реалізації, звітність про витрати на готування продуктів). Іншими словами: хлібозавод використовує фонди акціонерів, банків для закупівлі продуктів (матеріали), сучасного устаткування (технології) і для оплати робітникам та службовцям (люди) заробітної плати, щоб випікати хліб, який можна продати із прибутком (результати). Що стосується інформаційного ресурсу, то він використовується безперевно для зв'язку й координування кожної фази перетворення. Інформація, що відбиває результати дослідження ринку, дозволяє визначити, який сорт хліба є найбільше затребуваним. Спілкування з робітниками надає інформацію, необхідну для якісного виконання цього завдання. Дані про швидкість і обсяг реалізації продукції дозволяє сформулювати висновок щодо успішності діяльності хлібозаводу на шляху досягнення очікуваних результатів.
Процес перетворення ресурсів у результати має місце не тільки у виробничих організаціях та в організаціях сфери обслуговування, але й у некомерційних об'єднаннях, до яких відносяться НДО. Розглянемо більш детально ці ресурси в аспекті їх ефективного пошуку й використання.