Дискусії навколо проблем співпраці четвертої гілки влади та неурядових організацій і шляхи подолання цих явищ точаться давно. Ситуація, коли представники «третього сектору» не вміють вдало подати інформацію про свою діяльність або створити інформаційний привід, не розуміють редакційну політику засобів масової інформації, а журналісти не проявляють інтересу до діяльності громадських організацій та не враховують специфіку їхньої роботи, є показовою для Чернігова.
Аби вирішити проблеми, що накопичувалися десятиріччями, Центр гуманістичних технологій «Ахалар» за підтримки Фонду ім. Стефана Баторія (Польща) в рамках проекту «Вчимося комунікації» організували семінар «Школа комунікації» і одним із етапів проекту було вивчення досвіду польських колег. Власне, заради ознайомлення з успішним досвідом налагодження комунікацій і була організована поїздка до Варшави. Ініціатори проекту сприяли нашому перебуванню в столиці Польщі. Адже, тренінги, візити в різноманітні організації та екскурсії були цікавими всій нашій делегація, яка складалася із представників ЗМІ та НГО. У Варшаві в Академії розвитку філантропії ми мали можливість поспілкуватися з цікавими людьми.
Під час зустрічі з керівником Академії розвитку філантропії Павлом Лукшеком дізналися про досвід організації соціального проекту «Доброчинець року», метою якого є відзначення та публічне визнання людей чи компаній, що займаються благодійною діяльністю, спрямованою на вирішення актуальних суспільних проблем та популяризації благодійності. Як відзначив Павло Лукшек, проект «Доброчинець року» став настільки популярним, що проблем із висвітленням цього масштабного заходу не виникає. ЗМІ самі проявляють зацікавленість та залюбки вміщують матеріали про конкурс у своїх виданнях. Конкурс «Доброчинець року» з кожним роком набуває все більшої популярності у Польщі.
Про інші проекти та соціальні кампанії Академії, які мають підтримку як у представників громадськості, бізнесових структур, так і журналістів, зокрема, про програму підтримки талановитих студентів «Мої стипендії» та проект міні-грантів «Справи місцеві» розповіли Маложата Страдомська та Івона Олькович. Журналістка телебачення Polsat Кароліна Міклевська в свою чергу поінфомувала про проект «Поділися їжею». Реалізацію цього проекту, метою якого є забезпечення дітей продуктами харчування, Polsat розпочало спільно з компанією «Данон» чотири роки тому після оприлюднення статистики, що в Польщі третина дітей не має повноцінного харчування, або недоїдають. За словами Кароліни, прикладів подібної співпраці представників громадськості, бізнесу та журналістів чимало, адже в Польщі жодна компанія не зможе втриматися на ринку, якщо не буде соціально відповідальною.
Громадська діячка, журналістка «Російської служби польського радіо» та ведуча рубрики «Третій сектор» Магда Рапінчук узагальнила інформацію про діяльність «третього сектору» в Польщі, який налічує близько 55 тисяч організацій. Розповідаючи про взаємодію з неурядовими організаціями в Україні, Росії, Білорусії, вона наголосила на важливості співпраці НГО зі ЗМІ, аби інформація про їхню діяльність не загубилася в медійному просторі. Розмірковуючи про роль журналістики в польському суспільстві, Магда Рапінчук відзначила, що вітчизняні ЗМІ не обмежуються лише функцією інформувати, але й виконують важливе завдання по формування громадської думки, соціальної відповідальності.
Стосовно ЗМІ в Польщі, то варто відзначити, що окрім громадських медіа, практично вся польська преса з великими тиражами знаходиться у приватних руках. Ефективно конкурують із громадським телебаченням дві великі приватні телевізійні компаній Polsat і ТVN, де нам вдалося побувати. Перше, що кидається тут у вічі, – це організованість, високий рівень роботи польських колег. Кожна з цих телекомпаній має декілька спеціалізованих каналів: інформаційні, присвячені бізнесу (наприклад, TVN 24), моді, спорту, релігії. Як запевнив керівник TVN 24 Радослав Чішевский, комерційні ЗМІ не оминають увагою «третій сектор» і періодично готують сюжети про їхню діяльність. До речі, влаштуватися українським журналістам на польському телебаченні цілком реально, за умови відповідного рівня знань, досвіду і, звичайно ж, вільно володіти польською мовою. Зарплата журналіста-початківця, який ще може навчатися у вузі, становить приблизно 1200 – 1500 доларів.
Заслуговує уваги і досвід популярної польської газети «Річ Посполита», що виходить тиражем 100 тисяч примірників. Вона на своїх шпальтах вміщує інформацію про діяльність громадських організацій, їхній вплив на прийняття рішень владою, коментарі журналістів та експертів. Проте, як відзначив публіцист Петро Семка, це популярне в Польщі видання не обмежується лише інформуванням, а ще й підтримує різноманітні громадські ініціативи, виступаючи інформаційним партнером близько тисячі заходів на рік.
Підсумовуючи майже тижневе стажування, переважна більшість учасників проекту на зустрічі в Фонді ім. Стефана Баторія відзначили, що ознайомившись з досвідом польських колег, вдалося краще зрозуміти роль третього сектору та 4-ї влади в розбудові країни та побачити як можна побудувати ефективну співпрацю. Ініціатори проекту «Школа комунікації» - керівники Центру гуманістичних технологій «Ахалар» Юрій Трофименко і Вікторія Солоніцина та тренер Валентина Меленівська так зуміли організувати візит нашої делегації, що ми практично стали єдиною командою із спільною метою.
Проект був на стільки цікавим та пізнавальним, що розмови та дискусії про шляхи комунікації, запровадження польського досвіду в своїй роботі, продовжувалися і у вільний час. Програма нашого перебування була добре продуманою, щоденний графік був так сформований, що окрім навчання та відвідування організацій, установ, ми мали можливість побувати на екскурсіях, погуляти вулицями Варшави та дізнатися про особливості життя та побуту поляків. Тож наша поїздка згодом перетворилася на корисну та приємну подорож у справжню європейську країну.
Світлана КОВАЛЕНКО.


http://www.ahalar.org.ua/gallery.cfm?gaid=41