Відповідь на це питання намагалися знайти запорізькі редактори й журналісти під час „круглого” столу, організованого Центром підтримки демократичних журналістських ініціатив, Запорізьким прес-клубом та Запорізьким національним університетом (ЗНУ) за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Розібратися в питанні разом з ними мали змогу і студенти-журналісти.

Ведучий „круглого столу” Олег Богуславський зазначив, що головним завданням заходу є привернути увагу до проблеми „джинси”, або замовних матеріалів, завуальованих під інформаційні. І не лише привертання уваги, але й боротьбу з цим явищем, бо „джинса” стала основною проблемою, що перетворює професію журналіста на маніпулятора громадської думки.

За круглим столом лунали різні думки як скептично-песимістичні, так і більш райдужні. На початку зібрання свій невтішний вирок виніс генеральний директор ТРК „Запоріжжя” Євген Сокульський: „Джинсу не можна перемогти, так само як і корупцію”. На думку ж молодої редакторки газети „Остров Свободы” Наталі Виговської, все залежить від самих редакторів та журналістів, мовляв гроші грошима, але повинні ж бути й етичні принципи. Сама пані Наталя неодноразово відмовляла рекламодавцям у розміщенні матеріалу в її виданні з огляду на те, що він нестиме лише шкоду читачам. Цікаві роздуми пролунали від власкора газети „Дзеркало тижня” Володимира Піскового. Журналіст з великим стажем переконаний, що по суті вся журналістика є „джинсою” або „замовною”, питання лише в тому, яке замовлення вона виконує, чи то комерційне, чи то суспільне. У принципі – різниця невелика, адже виконуючи як перше, так і друге журналіст отримує платню.

Спільної думки про те, що поки від джинси українській та запорізькій журналістиці втекти не вдасться, дотримуються головний редактор газети „Суббота плюс” Богдан Василенко, оглядач газети „МИГ” Володимир Москаленко та головний редактор Всеукраїнського екологічного порталу Євген Солонина. На думку Богдана Василенка, проблема в тому, що рекламодавці не бажають розміщувати матеріали з позначкою на комерційний характер. Якщо ж йти на принцип, то такий рекламодавець просто віднесе гроші в якесь інше менш принципове видання. Євген Солонина вважає, що замовні матеріали в сьогоднішніх складних реаліях допомагають журналістам і виданням виживати. А пан Москаленко пророчить в недалекому майбутньому повне винищення журналістики та підміни її пропагандою.

Своєрідну „рецептуру” для лікування такої хвороби, як „джинса” надала професор школи журналістики Університету Тавсона (США), власний кореспондент газети «New York Times» Христина Демкович. На її погляд, побороти „джинсу” можливо, якщо журналістика в Україні і в Запоріжжі буде солідарною. Тоді редактори всіх ЗМІ могли б домовитися про те, щоб розміщувати матеріали лише з вказівкою на рекламний характер, тож компанії і піар-фахівці змушені були б грати за єдиними правилами.

Під час „круглого” столу піднімалося і питання матеріалів про благодійництво. Порушив його молодий журналіст Тарас Білка. Він висловив думку про те, що складається така практика, коли створення чергового дитячого майданчика є гарним інформаційним приводом для ледь не всіх запорізьких ЗМІ лише з тих позицій, що цей привід проплачений, у той час як дарунок місту обладнання на суму 50 тисяч гривень від благодійного фонду залишається непоміченим, тому що кошти фонду пішли власне на покупку обладнання, а не на фуршет для журналістів.

Підсумовуючи жваву дискусію журналісти відзначили, що на теперішньому етапі боротися з „джинсою” надзвичайно складно: причиною тому і скрутні економічні умови виживання редакцій і небажання більшості менеджменту відмовлятися від сталих заробітків. Проте, були солідарні і з тим, що „джинса” призводить до втрати ЗМІ інформаційного авторитету, наслідком же є падіння рейтингів та зменшення аудиторії. Але найбільшою загрозою від „джинси” є те, що сучасний політикум, користуючись цією формою корупції, забезпечує себе публічністю, не переймаючись веденням активної громадської діяльності та створенням інформаційних привод