Відповідь на це питання намагалися знайти під час чергового засідання прес-клубу.

Подібна дискусія виникає в Запоріжжі не вперше, і корені її проростають зі столиці. У листопаді 2007 року саме там стартувала акція, підтримана багатьма київськими журналістами під гаслом „Не продаємося”. Журналісти вперше звернули увагу і заявили публічно про шалені масштаби замовних матеріалів у пресі.

Наприкінці жовтня цього року у Запоріжжі вже відбувалася дискусія щодо „джинси” в запорізьких медіа і доцільності боротьби з нею. У ній взяли участь відомі запорізькі журналісти, керівники ЗМІ та студенти-журналісти місцевих вишів. Тоді журналістам та редакторам вдалося дійти згоди, що „джинса” масово присутня в запорізьких медіа, що „джинса” шкодить запорізьким споживачам інформаційного продукту, і що подолати „джинсу” на даний час практично неможливо, адже дуже часто вона є одним із засобів виживання для ЗМІ.

Під час сьогоднішнього засідання прес-клубу дискусія щодо питання, чи варто долати „джинсу” в запорізьких медіа та чим насправді сьогодні є журналістика: „четвертою владою”, або обслуговуючою галуззю, розгорнулася між представниками влади та журналістських організацій.

Розпочинаючи свій виступ, представник Національної ради з питань телебачення та радіомовлення в Запорізькій області Володимир Кучугурний порівняв „джинсу” із звичайним хабаром, коли купується окремий журналіст, або окреме ЗМІ. При чому, на його думку, запорізька журналістика страждає на хабарництво навіть більше, ніж загальнонаціональна. Представник Нацради вважає, що боротися з „джинсою” безумовно треба, хоча й складно. Адже з одного боку, „джинса” – це рука, яка годує, з іншого ж – це питання престижу медіа та довіри до них. Щодо методів боротьби, то на сьогодні їх не може запропонувати жоден український закон. Адже відповідальність за дотримання Закону „Про рекламу” покладено на Управління у справах захисту прав споживачів, яке реагує на звернення громадян. І дуже сумнівно, щоб до цього управління, хоч один запоріжець звернувся із скаргою на подання неякісної інформації. За порушення ж статей Закону „Про друковані засоби масової інформації (пресу)” журналіст взагалі не несе жодної відповідальності.

На думку заступника начальника Управління у справах преси та інформації Запорізької облдержадміністрації Ольги Здендяк, єдиним механізмом, який міг би впливати на позбавлення „джинсовості” медіа може стати бажання самих журналістів. Від них і тільки від них залежить, чи розвиватиметься українська журналістика далі, як „четверта влада”, чи дійсно перетвориться на обслуговуючу галузь.

На переконання голови Запорізького осередку Незалежної медіа-профспілки Олександра Воротілова, корінь проблем сучасної журналістики полягає в тому, що журналісти роз’єднані, а тому професійне середовище не може протистояти тим викликам, які спричиняють сучасні українські реалії. Тож журналістика поступово стає не інструментом інформування, а інструментом маніпулювання.

У підсумку прозвучала думка, що впоратися з „джинсою” сьогодні навряд чи вийде, насамперед тому, що немає зацікавлених в цьому осіб. Це не потрібно ані українській державі, бо подібні дискусії спричиняються лише за сприяння іноземних спонсорів. У цьому не зацікавлені ні власники ЗМІ, бо „джинса” є гарним заробітком для них. Навряд чи активне зацікавлення викликає проблема порушення журналістської етики серед самих журналістів, хоча й є поодинокі спроби самоочищення. Єдиним, хто може бути зацікавленим у якісній пресі, це читачі та глядачі. Але дуже часто аудиторія ЗМІ не здогадується про те, що замість звичайних новин, їм пропонують добре замасковану рекламу.

Роз’яснити українцям, що „джинса” – це порушення їхніх прав, та навчити їх відрізняти якісні новини від прихованої реклами покликаний масштабний загальноукраїнський проект „Утвердження відповідальної журналістики в Україні”, що стартував у жовтні цього року і охопив всі області країни. А почався проект з моніторингу, за допомогою якого планується встановити, наскільки „джинса” підточила регіональну „четверту владу”. У кожному регіоні і в Запоріжжі зокрема відтепер працюватиме група експертів, які визначатимуть кількість матеріалів у друкованих виданнях, що подані з порушенням журналістських стандартів. Проект здійснюється Центром підтримки демократичних журналістських ініціатив за підтримки Фонду розвитку українських ЗМІ Посольства США в Україні. Загальний супровід та фахове оцінювання матеріалів здійснює Інститут масової інформації. До моніторингу увійшли такі запорізькі видання, як „МИГ”, „Суббота плюс”, „Запорізька правда”, „Истеблишмент”, „Наше время плюс”, „Остров свободы”. З результатами щомісячного моніторингу можна ознайомитися на сайті Інституту масової інформації: www.imi.org.ua

* * *