У вівторок 30-го січня у Кіровоградському прес-клубі реформ відбулося перше із чотирьох засідань прес-клубу та запис телевізійної передачі у рамках широкомасштабного просвітницького проекту під назвою „Адміністративно-територіальна реформа по-кіровоградськи”, підтриманого Фондом „Євразія” на кошти Агенції США по міжнародному розвитку.

Гостями засідання та експертами з питань адміністративно-територіальної реформи стали Яків Бондар, заступник голови обласної ради і член Громадської колегії при голові Кіровоградської ОДА, Тетяна Головченко, начальник головного управління економіки, Олена Кваша, помічник голови Кіровоградської ОДА і експерт проекту „Адміністративно-територіальна реформа по-кіровоградськи”, а також Микола Любченко, юрист і експерт з питань реформування системи органів місцевого самоврядування.

Спершу Олена Кваша розповіла журналістам про суть проекту, а саме про те, що у його рамках відбудеться чотири прес-клуби, будуть зібрані докупи думки та судження експертів, журналістів і пересічних громадян, створено веб-сайт, щоб дати можливість дискутувати не тільки кіровоградцям, але й всім бажаючим громадянам, а наприкінці – випущено брошуру із цими матеріалами., яку розповсюдимо по області. „Зважаючи на те, що у нашій області вже не раз проводилися обговорення проекту Закону України “Про територіальний устрій України”, все ж ініціаторам таких акцій не вдалося якісно і повно донести інформацію до всіх громадян, – наголосила пані Олена. – Саме тому Кіровоградський прес-клуб реформ і вирішив запровадити цей проект, адже давно час переходити від обговорення адміністративно-територіальної реформи у кабінетах до пошуку конкретних дієвих механізмів втілення із залученням досвіду локальних експертів, із поширенням інформації про необхідність реформи серед населення”. Олена Кваша переконана, що недосконалий адміністративно-територіальний устрій торкається у першу чергу незбалансованості бюджетного розподілу і хибної структури податків. Адже аналіз бюджетів 2004 року, який робили фахівці Міністерства економіки, показує, що тільки громади з населенням понад 3,5 тисячі чоловік змогли скласти мінімальний бюджет розвитку. Тобто, це мінімальний старт, який давав можливість розвиватися при нинішній системі оподаткування. Далі аналіз продемонстрував, що у громаді можна говорити про стабільний розвиток і рівень самодостатності тільки тоді, якщо у ній живе більше восьми тисяч чоловік. Тому одним із завдань реформи має бути вивчення наслідків – що буде, якщо змінити податкову базу. Щоб спрямовувати певні податки не до загальнодержавного бюджету, а до місцевого, на рівень громад. Наприклад, земельний податок або прибутковий податок з громадян, які зараз концентруються на рівні області. „Головна ж задача адміністративно-територіальної реформи – це вирахувати, яка кількість населення у громаді має бути і який рівень доходів її мешканців дозволяють сплачувати такі податки, яких було б достатньо, щоб утримувати інфраструктуру кожного окремого села, – вважає пані Олена. – Адже сьогодні є райони і міста, в яких чимало населення мають пільги з усіх видів податків! Тоді, можливо, саме ці пільги самі ж створили депресивну систему!”

Також, проваджуючи щось нове, безперечно варто оглянутися на досвід сусідів, зокрема, поляків. Саме про це розповідали Яків Бондар та Тетяна Головченко, які минулого року у складі офіційної делегації нашої області відвідали Нижньосілезське воєводство у Польщі, де познайомилися із провідними ефективними методами адмінстратичного управління. Тому, виступаючи перед журналістами, Яків Бондар розповів, що вони вивчали досвід Польщі на рівні гміни, тобто сільської ради, і на рівні воєводства, тобто області. „Я впевнений, що тим шляхом, яким пройшли поляки, слід скористатися і нам, – сказав Яків Андрійович. – Там є співпраця громадських організацій з органами місцевої влади, бо саме через такі організації реалізується воля громади. Дивлячись на їх діяльність, розумієш, що все це закладено і у нас, і у різних проектах документів Верховної Ради”. До того ж Яків Бондар переконаний, що ми в силах зробити наступний крок – прийняти рішення про таку систему управління, яка є у Польщі. „Там влада обирається своєю громадою і вона громаді підзвітна. Влада керує своїм бюджетом, у цьому напрямку вона самостійна і має більшу свободу, ніж у нас, – говорить пан Бондар. – Отже там інші можливості. А територіальна реформа не може бути такою, як вона планувалася. Тут потрібен більш ретельний підхід, бо громада повинна себе забезпечувати, чого немає зараз. Потрібно переглянути систему розподілу ресурсів, бо промисловість зараз в одному районі, а сільське господарство – в іншому. А це не завжди ефективно”.

Тетяна Головченко додала, що вона вперше була в Польщі, і тому яскраві враження від того візиту залишаються і до сьогодні. Найважча колізія, за її словами, виникла тоді, коли управління економіки почало формувати склад делегації. „Ми хотіли зробити так, щоб люди, які повинні їхати, отримали інформацію для себе і донесли її до людей, – говорить Тетяна Олександрівна. – Отже, ми включали в делегацію представників райдержадміністрації і представників органів самоврядування, лідерів громадських організацій та журналістів. Тобто саме тих людей, які мають здійснити реформу, що її сьогодні активно проводять у Польщі, і яку ми тільки починаємо робити. Саме таке поєднання двох гілок влади зумовило інтерес до Польщі, про який ми говоримо”.

До речі, та поїздка була організована у рамках регіонального співробітництва між Кіровоградською областю та Нижньосілезським воєводством у Польщі. Кілка років тому була підписана угода між Кіровоградською обласною державною адміністрацією і адміністрацією Нижньосілезського воєводства, тому обмін делегаціями здійснюється на постійній основі. Що ще стосується яскравих вражень від Польщі, то Теня Головченко розповіла економіку, яка турбує її більше всього. „Дуже цікавими були складові доходу сімей і те, яким чином громада вирішує найактуальніші питання і проблеми, – розповіла пані Тетяна. – Я хочу сказати, що проблеми у них і у нас майже однакові. Це проблема надійної роботи всіх комунальних закладів, якісна освіта і гарна охорона здоров’я. І від того, як громада будує стратегію захисту своїх інтересів, залежить ефективність її діяльності”. За словами Тетяна Головченко, для цього кожна ефективна громада обирає проекти, які буде реалізовувати у поточному році. Наприклад, громада вирішила, що їй потрібні очисні споруди, і відповідно всі фінансові ресурси з усіх джерел концентруються на вирішення саме цієї проблеми. Тетяна Олександрівна додала, що у цьому полякам дуже допомагає членство в Євросоюзі. Наприклад, жили будь-якої сучасної економіки – це дороги. Тому перше, що відмітили кіровоградці, коли прибули до Польщі, це відповідність їхніх доріг сучасним вимогам. До того ж польська молодь чітко зорієнтована і знає, чого хоче. „У нас сьогодні цього немає, і 90% випускників не мають перспектив надійної роботи” – шкодує Тетяна Головчекно.

Цю думку підтримав і Яків Бондар. На його думку, у Польщі є свої переваги і свої можливості. Але ж треба працювати активно всім! „У них була своя ситуація, і вони нею скористалися. У нас інші можливості, але треба працювати” – переконаний Яків Андрійович. В якому напрямку? На його думку варто розвивати громадську активність відповідно до підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування. „Що ми будемо мати: систему, яка проявила себе в Європі з найкращої сторони, чи систему з протиріччями – залежить тільки від нас, – говорить Яків Бондар. – Власне, треба працювати і тоді ми зможемо досягти і високого заробітку, і кращого рівня життя. Тоді і влада займатиметься своєю справою і відстоювати людські інтереси”.

Юрист і експерт з реформування систем місцевого самоврядування Микола Любченко доповнив своїх колег і наголосив, що перерозподіл повноважень і децентралізацію влади, згідно багатьох досліджень, люди підтримують. Але після вирішення таких важливих питань, які стосуються передачі повноважень щодо, наприклад, медицини чи освіти, виникають інші питання – наприклад, реформа всередині згаданих систем. Адже досить часто держава утримує установи (лікарні, школи), а не дбає про здоров'я та рівень освіти. „Звідки з'явилися чутки, що внаслідок реформи будуть ліквідовувати школи, лікарні або цілі області? – запитує Микола Любченко. – За адміністративно-територіальною реформою подібні питання стануть компетенцією місцевої влади. І вже сама громада визначатиме, що їй робити з школами чи лікарнями, і скільки коштів передавати на їхнє фінансування. Нині ці сфери входять до компетенції центральної влади, а місцева влада, по суті, жодного відношення до цих установ не має”.

Справді, замість того, щоб встановити стандарти освіти й контролювати їх дотримання, держава заглибилася у найдріб'язковіші речі: забезпечення опаленням, капітальні ремонти тощо. Центральна влада забрала на себе ці повноваження та кошти і тепер сяк-так намагається ці заклади утримувати. А як проходить це утримання? По мінімуму! „Що слід робити?” – запитує Микола Любченко. І відповідає: „Треба повноваження, які стосуються закладів дошкільного виховання, установ надання первинної медичної допомоги, закладів загальної середньої освіти, передавати безпосередньо в громади. Потім — передати з центральних бюджетів на рівень місцевих кошти для їхнього утримання. І нехай громада опікується цими питаннями! Їй видніше, ніж київським чиновникам”.

Чому під час обговорення адміністративно-територіальної реформи весь час увага акцентується на громаді? Справа в тому, що в Україні нема первинної адміністративної ланки. І виходить, що у місті певні проблеми можна вирішити, а у селі – ні. Тому як тільки Україна дасть відповідь на питання первинної адміністративної ланки, туди негайно треба буде передати повноваження та ресурси. Такою ланкою варто зробити громаду — адміністративно-територіальну одиницю, в якій мешкало б близько 5 тисяч мешканців! Дрібні громади — це централізована держава. Потужні громади — це домінування місцевого самоврядування. Це аксіоми. Адміністративно-територіальна реформа пропонує людям повноваження і ресурси.